Примус до фондю

3

А мене задовбав, як не дивно, сир. А точніше — величезні, мінімум по 300-400 грамів шматки оного, розкладені по полицях мережевих магазинів. Здавалося б — краса: все на увазі, асортимент широкий, підходиш, вибираєш за смаком… Так якого, скажіть, диявола я не можу вибрати ще й по вазі?

У мене сім’я — дві людини, я та чоловік. Сир ми сантиметровими скибками, давлячись від жадібності, не жерем — використовуємо в основному як посипання з метою подальшої плавки. В одне блюдо йде від сили грамів сто — сто п’ятдесят, інші півшматка, за які, поміж іншим, гроші плочены, понуро пліснявіють в холодильнику.

Ну не їмо ми запечені страви з такою частотою, до якої нас ви примушуєте, неуважаемые мережевики! Або, може бути, суто для вашого щастя нам варто народити шістьох дітей і всю ораву перевести на бутерброди, щоб ваші сирні брили встигали померти не своєю смертю?

Мати ж вашу, поріжте по сто грамів! Кому треба — візьме два.