Слизькі типи

59

Ось вирішили сусіди з одного сходового майданчика покласти у себе у ванних керамічну плитку на підлогу. Самі. Ні з ким не радилися — побігли на ринок, схопили, що побачили, і підлогу в своєму санвузлі, значить, прикрасили. Але тут з’ясувалося, що по плитці ходити травмонебезпечно, бо слизько. Що ж людина буде робити? Тут залежить від освіти, кмітливості і самоповаги.

Борис Дмитрович, підполковник запасу, зітхнув, почитав літературку, порадився зі знавцями, віддер плитку, купив нову і поклав її. Тепер не тужить.

Микола Олександрович, фрезерувальник шостого розряду, подумав-подумав — та й кинув на підлогу гумовий килимок, посадивши його для вірності на суперклей.

Андрій Петрович, різноробочий на найближчому ринку, нічого робити не став. Сам вже звик, а якщо гості прийдуть, зичним голосом кричить: «Обережніше, ребзя — у мене там слизько!»

Що ж четвертий сусід? А, це Віктор Аристархович, зубний лікар. Він найняв бригаду фахівців, яка йому тільки кошторис написала, а він їм заплатив — і взагалі про таку проблему, як у його сусідів, не чув.

Персонажі, звичайно, вигадані. Але виникає питання: чому більшість організацій роками вперто слід сценарієм Андрія Петровича, зрідка Миколи Олександровича? Звичайно, Віктори Аристарховичи зустрічаються, але в пам’яті їх плитка не відкладається, тільки послуги, надані ними.

Приходиш до друзів у гості останні три метри до під’їзної двері йдеш, як по мінному полю. Виходиш з електрички, треба спуститися з касово-турнікетного павільйону на тротуар — і знову ковзаєш. Та що там! Приїжджаєш на планове ТО до дилера і бачиш, що на ганку розкладені килимки з ПВХ. І добре б це було лише взимку, коли під ногами незрозуміло що, але літо не додає плитці шорсткості!

Люди падають, калічаться, буває, що й гинуть. Але, дивна річ, оголошення типу «Обережно, слизькі сходинки» стає індульгенцією.

Господа комерсанти, а також глави відомств! Будьте Вікторами Аристарховичами. А якщо не виходить — то хоча б Борісамі Дмитриевичами.