Господи, домчи

2

Так, я працюю тим, хто задовбав безліч людей — диспетчером таксі.

Шановні клієнти! Вам, звичайно, неймовірно горить виїхати в три ночі п’яним як чіп на «мерседесі» з якихось гребеней ось прям щас. Тільки при чому тут ми? Ми не призначаємо водіїв, не годуємо їх цукерками і не упрошуємо, щоб вони приїхали швидше. Ми просто додаємо заявки в базу. Мені неодноразово пропонували приїхати самої, розбудити водія, призначити його насильно, а сьогодні — навіть стати Господом. Загалом, я не проти. Підкажете, як?

Радують і люди, яким в чотири години ночі закортіло дізнатися тарифи на машинку, яку вони зібралися викликати післязавтра. Тарифи, шановні, придумуємо — не повірите! — теж не ми! І вас, божих кульбаб, обраховує не ми. На фіга кричати на нас?

А якщо від викликаного таксі залежить життя, може, не варто доводити мені, що я «просто ломаюсь», а викликати «швидку»?