Електрошок

61

Днями мені довелося супроводжувати хвору подругу до лікаря в районну поліклініку. Внаслідок раптовості захворювання записатися на прийом заздалегідь не сталося, а викликати додому — пошкодували лікаря. Стоїмо в черзі, тим більше, що в понеділок о дев’ятій ранку розраховували потрапити в кабінет без зволікань. О, свята простота…

Перед дверима вже сиділи двоє сумних підлітків. Про причини їх печалі ми здогадалися трохи пізніше. Протягом наступних п’ятнадцяти хвилин намалювалась ціле сімейство і під гаслом «а ми займали» розташувалося неподалік. А далі почалося: кремезний дідок, окинувши невидячим поглядом чергу, відчинив двері і, поки ми роззявляли роти, зник за нею. Дерев’яним кроком він вийшов звідти через півгодини. Потім він ще не раз з тим же особою проробляв цей фокус. Лайка інтелігентно ігнорувалася. Ми сиділи біля дверей, мабуть, для краси…

Потім з’явилася сім’я з немовлям (прошу зауважити, день немовлят — вівторок) у складі войовничо налаштованої матусі і сором’язливо які прикриваються рожево-блакитним згортком молодого батька. Дітям у нас зелена вулиця — діло святе. У проміжках протискувалися «тільки запитати», «подивитися», «дізнатися» і коронне «за карткою».

У кабінеті утворився філія горезвісного Бермудського трикутника: туди входять, назад — шиш. Прошлепала парочка великогабаритних мадам зі світлом насувається материнства в очах (їх день — четвер). На скромне питання, а чому, власне, мене урочисто обмахнули якимись паперами і пропливли по звичного курсу. Не битися ж… Подруга ковтає таблетки — я давлюсь обуренням.

Якась тітонько поцікавилася: «Хто крайній у 220-й кабінет?» Дохідливо пояснили, що в цьому закутку розташовуються кабінети 208 і 210. Вислухала, киваючи, віддалилася. Хвилин через п’ять продефілювала повз, уважно вдивляючись в обличчя звереющей черги, і, зробивши обхід, прилаштувалася поряд на лавці. Сидить, мовчить, потім, стрепенувшись, видає: «А що, у 220-й прийому немає?» Вся чергу хором: «220-го тут немає!» — «Є!» — і, нічтоже сумняшеся, тицяє пальцем в трафаретний напис над вимикачем «220 V». Каюсь, мій непристойно гучний легіт розбудив тих самих нещасних підлітків. Лікаря ми взяли штурмом через години дві.

Будьте здорові, дорогі наші лікарі, адже з цими товаришами ви спілкуєтеся кожен день. Милі пацієнти, а ви, вибираючись до лікаря, не забувайте вдома совість і здоровий глузд — задовбали, їй-їй…