Наступна станція — Вічність

53

Не пам’ятаю, кого Данте Аліг’єрі помістив під кригу Коцита, але ось Якуніну там саме місце.

У адовом холоді він буде стояти в очікуванні свого котла — і повз будуть проноситися котли останніх моделей з опаленням і освітленням.

Коли ж, нарешті, прийде черга Якуніна, йому дістанеться котел старий роздовбаний, що продувається всіма вітрами, і механічний голос буде невиразно бурмотіти про технічні причини, за якими його котел не опалюється.

Обов’язково, коли грішник абияк пригреется, його розбудить гучний крик торговця, який пропонує «водичку-пиво-сухарики, горішки-морозиво».

І цей котел не зупиниться. Ніколи.

Без жодної поваги, задолбавшийся платник за квитки РЖД.