Як діти малі

4

Послухайте, я не соціопат, не модний тут інтроверт, я люблю людей, в тому числі своїх сусідів по квартирі. Але мене задовбали.

Якщо ви знімаєте квартиру на двох-трьох, як-то мається на увазі, що треба поважати спосіб життя один одного. Ми живемо кожен у своїй кімнаті, один до одного не ліземо, але є і загальні місця: кухня, ванна, коридор. А ще загальний холодильник. І ви, дорогі сусіди, задовбали тягати продукти.

Вранці прокидаюся, збираюся на роботу, часу мало, сніданок продумав ще з вечора, відкриваю холодильник: яєць немає, від ковбаси залишився тільки огризок, у хлібниці порожньо. Ви це все купували? Немає. Ви голодуючі безгрошові і безробітні? Немає. Добре, запитати можна було? Ні, ви вважали це зайвим. Результат: я тікаю на роботу голодним, ви робите здивоване обличчя «ну шо ти завівся з-за пари яєць і шматка хліба», а потім увечері я йду в магазин і приволакиваю сумку продуктів, а ви сидите за компом.

У вас є гроші, є час. Але вам постійно колись зайти, по дорозі не попався магазин, не було готівки, лінь йти, важко тягнути, трамвай зламався і ще купа інших причин. Дивним чином це не позначається на кількості пива в будинку — за ним ви готові вискочити в одних трусах у 22:45, щоб встигнути до закриття. Однак прихопити при цьому хоча б півбуханки хліба ви не можете.

І адже адекватні, начебто, люди, з вищою освітою і непоганою роботою. Розмовляв, лаявся — начебто розуміють всі. А потім відкриваєш холодильник — і все по новій.

Задовбали, ну вас на фіг, не наймався я годувати двох лобів. З’їжджаю з квартири.