Гаряча фінська дівчинка

20

Я студентка. З цього року вивчаю досить рідкісний мова — фінська. А будь-який іноземний — це, крім іншого, ще і значні стопки листків з домашнім завданням. Але це що, всі звикли. Зате як же мене задовбали товариші, роблять круглі очі й голосом, повним презирливого подиву, цікавляться, нафіга воно мені треба. Приблизно так:

— А мову ти який вчиш?
— Фінська.
— Гаразд, у нас таке викладають?

Який «такий», perkele? Як ніби я на курсах порнорежиссуры вчуся. «Таке»…

— Я вчу фінська.
— А че не англійську?
— Англійська знаю добре.
— Ну, а че не іспанський тоді? Ось у мене знайома…

Далі слід перерахування решти популярних мов: німецька, французька. Іноді доходить до китайського і японського. Як ніби я повинна цікавитися тільки тим, чим цікавиться більшість!

— Я вчу фінська.
— Та кому він потрібен, цей фінська?!

Ось так найчастіше говорять люди, жодного мови толком не выучившие і навіть російською пишуть з неймовірними орфографічними, пунктуаційними і навіть граматичними помилками.

— Ой, а складно?
— Один із самих.
— (розчаровано) А навіщо тоді ти його взяла?

Екшн сно, навіщо конструювати комбайн? Граблями якось обійдемося.

Але вихід я все-таки знайшла. Тепер на всі дурні питання я відповідаю, що вчу фінська тому, що, на жаль, норвезька і шведська можна брати тільки факультативно, а мені це не підходить. Люди вважають мене божевільною і відстають.