NEWSPAPER

Москва, Сімферопольське шосе. В кінці кожного тижня — велике скупчення машин, дачників, жителів Підмосковя та навколишніх областей. Всі їдуть, всі поспішають, всім хочеться швидше минути трасу і дістатися до місця призначення.До моєї дачі півтора-дві години їзди, але в години пік такі строки просто неможливі.

Доброго дня. Я нудист. З цієї причини (а також з причини нелюбові до гучних місцях і натовпам народу) на звичайних громадських пляжах буваю рідко, волію спеціалізовані або «дикі».

Скільки існує людство, стільки старше покоління бідкається: мовляв, нічого молодь не вміє, ні вогонь паличками розвести, ні подоїти козу, ні човен вистругати, ні навіть годівницю збити — тільки взяти створене раніше іншими людьми і пристосувати для інших потреб!

Мене тут почала конкретно дивувати серед моїх знайомих і друзів приблизно мого віку (20-25) одна річ. Це прагнення виправдати свої недоліки, непорядні вчинки та й взагалі все, що можна, тим, що «погано жити в Росії».

Новини одного в соцмережі. Після «блискучих» цитат «я з народження ненавидів усіх людей» і «всі люди такі идина%#евые» слід ряд фоток з декількох останніх вечірок, де наш друг — головний герой, купа запрошень на нові тусовки.Ще один друг на словах бореться за чистоту російської мови і культури.

Народ чоловічої статі, ось чесслово, дістали! Якщо ввечері дівчина з сумкою сидить на лавці на привокзальній площі, вона не з «цих» — вона реально чекає електричку!Ще зовсім недавно в Пітері всі розуміли, що майданчик з клумбами і лавками біля вокзалу — такий же зал очікування, просто під відкритим небом.

Працюю у відділі японських кухонний ножів. Начебто все зрозуміло: лежать ножі як класичної японської, так і європейських форм, навіть продукти для «тестування» на обробній дошці є.

Угу, я святкую Хеллоуїн. Тобто для вас це Хеллоуїн, а для мене — Самайн, та й слово «святкувати» не дуже доречно в цьому контексті, ну да ладно. Отже, в кадрі — сумний я і купа людей, яким припекло сказати мені все, що вони з цього приводу думають.Ні, це не «американці нам бісовщину навязують».

А я стукала і буду стукати! Тому що моя ненормальна сусідка може влаштувати розборки з чоловіком після 11 вечора. Або тягати ліжко по всій спальні в три години ночі.

Ох, як я люблю наш народ! Були вчора з сином в поліклініці. Картину можете собі уявити: чергу, соплі, рев, жінки-діти-чоловіки-старики — весь контингент.

Податкова. Чергу.— Хто останній?І тиша... Половина хіба що мертвими не прикинулись, інші відводять очі, як хлопчаки, котенята. Виходжу на біс:— Вибачте, а хто останній в такий-то кабінет?Той же результат.

Знаєте, що мене вже просто измучило? Необовязковість. Необовязковість і ще раз необовязковість. Невиконані обіцянки. Причому я все розумію, є маса ситуацій, коли з тієї чи іншої причини не можеш або не хочеш виконати обіцяне або заплановане.

Працювала в магазині побутової техніки.— Можна вас?Біжу щодуху, в передчутті продажу розповідаю про зацікавила моделі, раджу аналогічні, але більш якісні чи вигідні нам.

Сталося злочин: гопник відібрав у мирно йшов по Південному Бутову громадянина айфон. І ми ставимо крапку. Адже ходити по глухим мікрорайонах з дорогою мобільником — можна, а от відбирати ці мобільники — ні.

Я вже давно знайома з класичним продуктовим шахрайством, коли замість 1 кг пачці цукру 930 г, 180 г масла в упаковці, де раніше було 200 г, або там в пакеті молока 950 мл замість 1 л — все за звичайною ціною.

Вітаю! А мене задовбали глузії всіляких «тыж...» Ось жаліється нещасний психолог: посміли йому задати питання по робочій теми у вільний час! Є тут і безліч історій про те, як лаються на принесли програмісту лагодити чайник, і так далі.

Я студентка. З цього року вивчаю досить рідкісний мова — фінська. А будь-який іноземний — це, крім іншого, ще і значні стопки листків з домашнім завданням.

Здравствуйте, я роботодавець. І сьогодні я спробую сказати, що мене задовбали скаржники-працівники.Ось наприклад, відкрию страшну таємницю: працівник потрібен для того, щоб робити потрібну роботу, бажано якісно і з найменшими витратами.

Збираюся відпочивати на Шрі-Ланку. Грошей зовсім небагато, але й пятизіркового готелю не потрібно. Знайшла туроператора, оплатила 50%, чекаю підтвердження готелю.

А ось вам те, що задолбали співробітників швидкої медичної допомоги.— Доктор, скільки я вам винен? (Як це скільки?! Ти мені життям зобовязаний!)— Знаємо ми вашу медицину! (Йдеться, як правило, молодою матусею років сімнадцяти з апломбом тертої життям сталепрокатчицы із сорокарічним стажем.)— Зробіть укол, щоб він більше не пив!— Я плачу податки, ви зобовязані знати, де я живу!— Я сам(а) медик! (А якого дідька тоді викликали?)— Вона не кусається! (Говориться у відповідь на прохання прибрати собаку на кожному виклику.)— А ось у мене сусід помер, а ваша швидка до нього дві години їхала! (Йдеться виключно під руку.)— Ви що дитині від температури дали?— Нічого, я вас викликала.— Вас не дочекаєшся, ви що там, чай розпивали?— В лікарню не поїду, ми там вже лежали, там таргани!— Доктор, а що у нього? ГРЗ? А що це? Горло червоне? Дівчина, та звідки, зуби в нього лізуть, вони завжди так лізуть!— Не, ми в лікарню не поїдемо, ми потім ще раз вас викличемо краще.Гострий інфаркт.